А ви помічали, що сучасні кінострічки часто розчаровують? Що в них не вистачає чогось справжнього? Може тому, що вони втратили душевність? Особливість магії кіно полягає в тому, що вона з часом не втрачає свою силу. З роками можуть змінюватись лише акценти та сприйняття. Залежно від вашого настрою рекомендуємо звернути увагу на наступних режисерів.


Тонкий гумор

Скучили за приємним, легким гумором? Тоді запрошуйте близьких, друзів і передивіться фільми цих режисерів.

Ельдар Рязанов — улюбленець багатьох поколінь кіноманів. Знаком якості можна вважати навіть те, що багато поколінь роками зустрічали Новий рік під його веселі та чарівні стрічки “Карнавальна ніч” та “Іронія долі, або з легким паром!”. Але Рязанов не тільки геніальний режисер, а й просвітник. Наприклад, він дарував поезію Срібної доби через своє кіно.

Эльдар Рязанов на съемках фильма «Вокзал для двоих» (1982). Мосфильм

Леонід Гайдай першовідкривачем жанру народної комедії. Радянське кіно до Гайдая було прісним, адже прийнято було знімати ідеологічно витримані, нудні фільми, а Гайдай, що виріс на фільмах з Чарлі Чапліном і обожнював цього персонажа, мріяв знімати комедії — живі та веселі. Він обожнював своїх акторів, дозволяв імпровізації й саме це створювати на знімальних майданчиках неперевершену атмосферу, яку потім відчував і глядач.

Леонід Гайдай

Масштаб та спецефекти

Не Голлівудом єдиним. Радянські режисери нерідко знімали надзвичайно потужні твори, які давали фору закордонним пеплумам та військовим фільмам. А про майстерність спецефектів годі й казати!

Олександр Роу — добрий чарівник і казкар радянського кіно. Він подарував нам 16 казок, які він створив, є класикою дитячих фільмів. «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Травнева ніч» та інші варті перегляду.Особливо зверніть увагу на спецефекти. Вони надзвичайно складні та винахідливі для того часу. Що вже й казати, сам Джордж Лукас, автор Зоряних війн оглядався на шедеври Роу, шукаючи натхнення.

Олександр Роу

Сергій Ейзенштейн — автор історично-революційного кіно, та стрічок, просякнутих соціальним реалізмом. Він — перший, хто використав колір у кіно на території СРСР. У фільмі “Броненосець Потьомкін” у червоний колір був пофарбований стяг. Це досягається покадровим колоруванням. Це справляло враження. А потужний фільм, за який режисер отримав Сталінську премію “Іван Грозний” мав кілька цікавинок. Стрічку знімали в евакуації, роки були голодні й під час роботи над сценою царського бенкету їжу доводилося поливати гасом, щоб актори не з’їли реквізит. Окрім того, чорно біла стрічка має одну кольорову сцену — танець опричників, який виглядає як пожежа. Надзвичайно ефектно!

Сергій Ейзенштейн

Сергій Бондарчук залишив після себе справжні шедеври кіномистецтва. Мало хто міг би зрівнятися з ним у масштабах. Навіть зараз навряд чи знайдуться кінематографісти, здатні перевершити його в майстерності створення глибоких епічних фільмів. Такі його фільми, як “Вони билися за Батьківщину”, “Доля людини”, “Молода гвардія”, назавжди увійшли в історію вітчизняного кінематографа, а грандіозні сцени з багатотисячною масовкою в “Війні і миру”, “Ватерлоо” пам’ятає кожен глядач.

Сергій Бондарчук

Містичність та артхаус

Марк Захаров — єдиний радянський режисер, якому вдалося зробити з театру шоу голлівудської якості. Його кіно містичне, філософське. Це був справжній statement. А фільми “Той самий Мюнхгаузен”, “Юнона й Авось”, “Формула кохання”, “12 стільців» Марка Анатолійовича досі змушують глядачів подумати.

Марк Захаров

Сергій Параджанов — знаковий режисер з Вірменії. Його стрічки наповнені містикою, легендами та глибоким зануренням в культуру. Надзвичайно культовий фільм «Тіні забутих предків» та менш відомі «Колір граната»,«Легенда про Сурамську фортецю» й «Ашик-Кериб» занурять вас у авторський світогляд та призму сприйняття Параджанова.

Сергій Параджанов

Лірика

Майстерність правдиво показати душевність, лірику та людську драму дано не кожному. Але є ті режисери, які стали справжнім еталоном у цьому.

Станіслав Ростоцький — справжній майстер показувати душу в кадрі. «Доживемо до понеділка», «Білий Бім Чорне вухо» – картини, які зробили ім’я режисера безсмертним. Навіть якби він створив лише один фільм по книзі Бориса Васильєва “А зорі тут тихі”, він і тоді б зайняв одне і найпомітніших місць в історії радянського кіно.

Станіслав Ростоцький

Володимир Меньшов — оскароносний режисер. Його стрічки розібрані на цитати. Він надзвичайно лірично та іронічно показав справжнє життя людини з радянського союзу. “Розіграш”, “Москва сльозам не вірить”, “Любов та голуби” – ось стрічки, які завжди цікаво переглядати. Навіть коли ти бачив їх десятки разів.

Володимир Меньшов

Михайло Козаков подарував нам такі шедеври як «Безіменна зірка» та «Покровські ворота». Кожен з них показує нам камерну атмосферу та людські долі з усією непередбачуваністю. Але скільки ж ностальгічного тепла!

Михайло Козаков