«Король Лев»

Добра історія з дитинства, яка отримала нове дихання в інтерпретації Джона Фавро. Режисерові вдалося зробити з історії Сімби не лише римейк улюбленої казки всіх дітей 90-х, а справжнісінький фільм у стилі документальних картин National Geographic. Африканська прерія та її жителі здаються настільки реалістичними, що змушують повірити в справжність звірів на екрані. Це відчуття не покидає глядача до першої ж репліки від імені тварини.

Загалом оновлена історія про Сімбу та його шлях до вершини звіриного світу підкорює візуальною красою та різноманіттям планів. Початкові кадри, що зображають безкраї володіння чотирилапого короля звірів, зняті неймовірно красиво. Правдоподібні екзотичні пейзажі заворожують та навіть змушують замислитись над поїздкою в Кенію на африканське сафарі.

Такий ефект творцям вдалося досягти завдяки новому формату зйомки. Попри те, що фільм, по суті, «намальований», під час створення картини компанія «Дісней» застосувала стиль зйомок ігрового кіно та фотореалістичну комп’ютерну графіку. Спочатку локації готували на ігровому графічному движку. А потім Джон Фавро за допомогою пристрою віртуальної реальності міг у прямому сенсі гуляти віртуальним майданчиком, обираючи потрібний ракурс та направляючи камеру. Цей прийом і створює у глядача відчуття того, що той знаходиться у справжній саванні поряд із Сімбою та його друзями.

Та попри прогресивні методи зйомки, незмінним залишається основна тема улюбленої мільйонами дитячої історії, яка червоною ниткою пронизує фільм: важливість рівноваги й балансу в світі та беззаперечна повага до чужого життя.


«Аладдін»

У 2019 році кінокомпанія «Дісней» здивувала шанувальників римейком ще одного свого мультфільму, випустивши на кіноекрани запальний мюзикл від культового режисера Гая Річчі з голубошкірим Віллом Смітом в ролі Джина!

Сюжет, як і в випадку з «Королем Левом», залишився незмінним. Окремої похвали заслуговують декоратори та художники по костюмах. Масштабними конструкціями, вишуканим оздобленням та барвистими образами їм вдалося органічно відтворити атмосферу східної казки. Тож ця картина ідеальна для перегляду в сімейному колі, або якщо бажаєте на 2 години цілком зануритися в неймовірно красиву та живу картинку.

Окремо варто згадати й про Вілла Сміта в ролі Джина з чарівної лампи. Напевно, не кожен здогадався би коли-небудь «приміряти» голлівудському акторові саме такий образ. Проте завдяки своїй харизмі Вілл чудово впорався з партією веселого та людяного чарівника, а жартівливі репліки його героя додали до фільму гостроти та динаміки.

Приємним бонусом до римейку стали музичні й танцювальні номери. Частина композицій отримали нове аранжування. Та загалом звучання не змінилось, що змушує глядача ностальгувати, підспівуючи мотивам із дитинства. А от динамічні танцювальні постановки – навпаки – додали новизни давно відомій історії.


«Кішки»

Це кіноадаптація всесвітньовідомого однойменного бродвейського мюзиклу Ендрю Ллойда Веббера. Прем’єра на сцені відбулася ще у травні 1981 року. І з тих пір мюзикл користується незмінним успіхом у глядачів. Він настільки популярний на заході, що вважається четвертим за тривалістю шоу в історії Бродвею і шостим у лондонському Вест-Енді.

Про кіноверсію улюбленої театралами історії йшлося ще в 90-х, та реалізувати ідею вдалося лише минулого року. Робота над фільмом почалася в 2013 році, режисером став оскароносний Том Хупер, відомий за фільмом «Король говорить!»

У картині з бюджетом 95 мільйонів знялися такі зірки як Тейлор Свіфт, Дженніфер Хадсон, Джуді Денч, Ян Маккеллен, Джейсон Деруло та Ідріс Ельба. Та навіть такий приголомшливий акторський склад – не головна особливість фільму. Найбільш характерна риса кіноверсії – це візуальна картинка. За задумкою авторів, головні персонажі одягнені в «цифрове хутро», яке виглядає доволі суперечливо насамперед через те, що актори покриті шерстю, але при цьому мають людську форму тіла та власні обличчя. Критики одноголосно відзначають, що така анімація та спецефекти – не зовсім вдале рішення, а в підсумку зображення вийшло комічну та неправдоподібну. Натомість творці запевняють, що письменник, який придумав досить сюрреалістичну поему про олюднених котів, “насолоджувався б, наскільки вигадливо і винахідливо в фільмі розмиті межі між людиною і кішкою”.

Що ж, після таких неоднозначних рецензій залишається лише на власні очі переглянути екранізовану версію всесвітньовідомого мюзиклу, який збирає повні театральні зали вже понад 30 років, і скласти власне враження.