Радянська класика під будь-який настрій. 10 відомих радянських режисерів
А ви помічали, що сучасні кінострічки часто розчаровують? Що в них не вистачає чогось справжнього? Може тому, що вони втратили душевність? Особливість магії кіно полягає в тому, що вона з часом не втрачає свою силу. З роками можуть змінюватись лише акценти та сприйняття. Залежно від вашого настрою рекомендуємо звернути увагу на наступних режисерів.
Тонкий гумор
Скучили за приємним, легким гумором? Тоді запрошуйте близьких, друзів і передивіться фільми цих режисерів.
Ельдар Рязанов — улюбленець багатьох поколінь кіноманів. Знаком якості можна вважати навіть те, що багато поколінь роками зустрічали Новий рік під його веселі та чарівні стрічки "Карнавальна ніч" та "Іронія долі, або з легким паром!". Але Рязанов не тільки геніальний режисер, а й просвітник. Наприклад, він дарував поезію Срібної доби через своє кіно.
Леонід Гайдай першовідкривачем жанру народної комедії. Радянське кіно до Гайдая було прісним, адже прийнято було знімати ідеологічно витримані, нудні фільми, а Гайдай, що виріс на фільмах з Чарлі Чапліном і обожнював цього персонажа, мріяв знімати комедії — живі та веселі. Він обожнював своїх акторів, дозволяв імпровізації й саме це створювати на знімальних майданчиках неперевершену атмосферу, яку потім відчував і глядач.
Масштаб та спецефекти
Не Голлівудом єдиним. Радянські режисери нерідко знімали надзвичайно потужні твори, які давали фору закордонним пеплумам та військовим фільмам. А про майстерність спецефектів годі й казати!
Олександр Роу — добрий чарівник і казкар радянського кіно. Він подарував нам 16 казок, які він створив, є класикою дитячих фільмів. «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Травнева ніч» та інші варті перегляду.Особливо зверніть увагу на спецефекти. Вони надзвичайно складні та винахідливі для того часу. Що вже й казати, сам Джордж Лукас, автор Зоряних війн оглядався на шедеври Роу, шукаючи натхнення.
Сергій Ейзенштейн — автор історично-революційного кіно, та стрічок, просякнутих соціальним реалізмом. Він — перший, хто використав колір у кіно на території СРСР. У фільмі “Броненосець Потьомкін” у червоний колір був пофарбований стяг. Це досягається покадровим колоруванням. Це справляло враження. А потужний фільм, за який режисер отримав Сталінську премію “Іван Грозний” мав кілька цікавинок. Стрічку знімали в евакуації, роки були голодні й під час роботи над сценою царського бенкету їжу доводилося поливати гасом, щоб актори не з'їли реквізит. Окрім того, чорно біла стрічка має одну кольорову сцену — танець опричників, який виглядає як пожежа. Надзвичайно ефектно!
Сергій Бондарчук залишив після себе справжні шедеври кіномистецтва. Мало хто міг би зрівнятися з ним у масштабах. Навіть зараз навряд чи знайдуться кінематографісти, здатні перевершити його в майстерності створення глибоких епічних фільмів. Такі його фільми, як "Вони билися за Батьківщину", "Доля людини", "Молода гвардія", назавжди увійшли в історію вітчизняного кінематографа, а грандіозні сцени з багатотисячною масовкою в "Війні і миру", "Ватерлоо" пам'ятає кожен глядач.
Містичність та артхаус
Марк Захаров — єдиний радянський режисер, якому вдалося зробити з театру шоу голлівудської якості. Його кіно містичне, філософське. Це був справжній statement. А фільми "Той самий Мюнхгаузен", "Юнона й Авось", "Формула кохання", "12 стільців» Марка Анатолійовича досі змушують глядачів подумати.
Сергій Параджанов — знаковий режисер з Вірменії. Його стрічки наповнені містикою, легендами та глибоким зануренням в культуру. Надзвичайно культовий фільм «Тіні забутих предків» та менш відомі «Колір граната»,«Легенда про Сурамську фортецю» й «Ашик-Кериб» занурять вас у авторський світогляд та призму сприйняття Параджанова.
Лірика
Майстерність правдиво показати душевність, лірику та людську драму дано не кожному. Але є ті режисери, які стали справжнім еталоном у цьому.
Станіслав Ростоцький — справжній майстер показувати душу в кадрі. «Доживемо до понеділка», «Білий Бім Чорне вухо» - картини, які зробили ім'я режисера безсмертним. Навіть якби він створив лише один фільм по книзі Бориса Васильєва "А зорі тут тихі", він і тоді б зайняв одне і найпомітніших місць в історії радянського кіно.
Володимир Меньшов — оскароносний режисер. Його стрічки розібрані на цитати. Він надзвичайно лірично та іронічно показав справжнє життя людини з радянського союзу. “Розіграш”, “Москва сльозам не вірить”, “Любов та голуби” - ось стрічки, які завжди цікаво переглядати. Навіть коли ти бачив їх десятки разів.
Михайло Козаков подарував нам такі шедеври як «Безіменна зірка» та «Покровські ворота». Кожен з них показує нам камерну атмосферу та людські долі з усією непередбачуваністю. Але скільки ж ностальгічного тепла!