Оприлюднено результати системного Дослідження кіноосвіти в Україні

Метою дослідження, що проводилось Асоціацією кіноіндустрії України / FIAU - Film Industry Association of Ukraine разом із Центром "Соціальні індикатори" за підтримки УКФ, було отримання двостороннього погляду на проблеми підготовки професійних кадрів для кіноіндустрії України. З однієї сторони була виявлена думка здобувачів освіти за кіноспеціальностями, а з іншої — представників кінокомпаній, які зацікавлені в якісному персоналі. Під час дослідження було проведено 12 глибинних інтерв’ю з роботодавцями у сфері кіноіндустрії, опитано 107 досвідчених фахівців кіногалузі, а також 300 студентів останніх курсів й 300 випускників профільних навчальних закладів Києва, Харкова, Одеси та Львова.

Аналіз освітніх програм навчальних закладів призвів до наступних висновків:

Лише 28% опитаних фахівців кіносфери зазначили, що отримали освіту за кіноспеціалізацією. Проте квартет професій "сценаристи-режисери-оператори-актори" вирізняється порівняно більшою часткою фахівців із галузевою кіноспеціалізацією (серед опитаних фахівців цього квартету 67% мають кіноосвіту).

Опитані роботодавці у сфері кіноіндустрії відчувають брак фахівців високої якості разом із великою кількістю фахівців середнього рівня. Однією з причин може бути змістове наповнення освітніх програм: інформація, яка надається студентам, не розкриває сучасних тенденцій у сфері кіно.

В навчальних закладах відсутні освітні програми для технічних професій (гафера, фокус-пулера, освітлювача, оператора стедикама (крана) й адміністративних професій (локейшн- менеджера, адміністраторів, talent-менеджерів).

Лише незначна кількість навчальних закладів здійснює підготовку студентів, які після випуску можуть працювати за вузькою спеціальністю, що має попит на ринку праці.

Кіногалузі не вистачає цілого прошарку фахової передвищої освіти, де могли б отримати освіту такі фахівці: другий режисер, скрипт-супервайзер, лінійний продюсер, гафер, освітлювач, фокус-пулер, оператор стедикама і крана, механік камер, директор виробництва і локейшн-менеджер. Більшості цих професій не існує навіть на рівні класифікатора.

Опитані студенти й випускники, які висловили зауваження до наповнення навчальних програм, звернули увагу на таке: застаріла теоретична база, недостатня кваліфікація викладачів, брак спеціалізованих предметів, брак практичної складової, відсутність чи застарілість знімальної техніки.

Щодо оптимальності термінів навчання, то респонденти такими назвали (в середньому) 2 роки для фахової передвищої, 3–4 роки для профільної та 4–5 років для вищої освіти.

Опитані фахівці найнеобхіднішими змінами в процесі кіноосвіти назвали залучення до викладання фахівців-практиків, збільшення обсягу й ефективності практичних занять для студентів і наповнення навчальних програм сучасними знаннями й інструментами.

За результатами дослідження розроблено рекомендації для представників освітніх закладів, державних органів, студентів, працівників індустрії, роботодавців та всіх інших, хто зацікавлений у терміновій модернізації кіноосвіти.